ПОВНОТА, ТИ,
Повнота, ти, ж. Полнота. Жадає, щоб швидче явилась у повноті краса миру. Кв.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 225.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПОВНОЧКА, КИ, →← ПОВНОСПИНИЙ, А, Е.